Себорейний дерматит (МКХ-10: L21) ⚠️

Себорейний дерматит: хронічне запальне захворювання шкіри

Огляд

Себорейний дерматит — це хронічне запальне захворювання шкіри, яке зазвичай вражає ділянки з великою кількістю сальних залоз. Воно проявляється такими симптомами, як почервоніння, лущення, жирні лусочки та легкий свербіж. Хоча це захворювання не заразне і не небезпечне, воно часто викликає значні естетичні проблеми та емоційний дискомфорт, особливо якщо локалізується на обличчі або шкірі голови.

Ця хвороба зустрічається як у немовлят (так званий «колисковий кір»), так і у дорослих. У немовлят зазвичай проходить самостійно протягом кількох місяців, а у дорослих має хвилеподібний перебіг, що може потребувати періодичного лікування.

Причини та фактори ризику

Точна причина себорейного дерматиту досі не повністю з’ясована, але вважається, що він виникає через поєднання кількох факторів:

Розмноження дріжджів Malassezia: Ліпофільні гриби, як-от Malassezia furfur, є частиною нормальної мікрофлори шкіри, але при надмірному розмноженні в сальних зонах можуть викликати запалення;
Гормональний вплив: У немовлят роль можуть відігравати материнські гормони, які передаються до народження;
Порушення імунітету: Частіше зустрічається у людей зі зниженим імунітетом (наприклад, при ВІЛ/СНІД, хіміотерапії);
Спадкова схильність: Наявність у родині себорейного дерматиту або подібних шкірних захворювань.

Фактори, що можуть спровокувати або посилити симптоми, включають:

Холодну та суху погоду;
Стрес і психологічні навантаження;
Гормональні зміни (наприклад, під час статевого дозрівання або вагітності);
Жорсткі мила, шампуні та миючі засоби;
Неврологічні або системні захворювання (наприклад, хвороба Паркінсона, епілепсія, депресія);
Вживання алкоголю, неправильне харчування та деякі ліки.

Симптоми

Себорейний дерматит може з’являтися на будь-якій ділянці тіла, але найчастіше вражає місця з великою кількістю сальних залоз. Найпоширеніші з них:

Шкіра голови (лупа або більш запалені ділянки);
Брови, вії та носогубні складки;
За вухами та у зовнішньому слуховому проході;
Верхня частина грудей і спина;
Пахвові та пахові складки (при важких або поширених випадках).

Типові ознаки захворювання:

Жирні, жовтуваті лусочки на почервонілій шкірі;
Легкий або помірний свербіж чи печіння;
Лущення та шелушіння (лупа);
Воскова текстура шкіри, особливо у складках або за вухами;
У немовлят: товсті кірки на шкірі голови («колисковий кір»), почервоніння та лущення в ділянці підгузка.

Коли варто звернутися до лікаря

Рекомендується проконсультуватися з дерматологом, якщо:

Симптоми не проходять, незважаючи на правильний догляд і засоби без рецепта;
Спостерігається сильне почервоніння, набряк або ознаки бактеріальної інфекції (виділення, гній, біль);
Висип з’являється в нетипових місцях (наприклад, на повіках, статевих органах), швидко поширюється або викликає значний дискомфорт;
Потрібно виключити інші схожі захворювання, як-от псоріаз, розацеа, контактний дерматит або вовчак.

Ускладнення

Можливі ускладнення себорейного дерматиту:

Вторинна бактеріальна інфекція: Особливо у дорослих або людей зі зниженим імунітетом; проявляється посиленням болю, почервонінням, вологою та утворенням кірок;
Побічні ефекти лікування: Тривале застосування місцевих кортикостероїдів може призвести до атрофії шкіри, розширення судин і порушення бар’єрної функції;
Психосоціальні наслідки: Видимі ураження на обличчі чи голові можуть викликати тривогу, сором і погіршення якості життя.

Діагностика

Діагноз себорейного дерматиту зазвичай ставлять на основі клінічних симптомів і історії хвороби. У більшості випадків додаткові обстеження не потрібні, але вони можуть знадобитися при нетиповому перебігу або підозрі на інші захворювання.

Методи діагностики:

Огляд шкіри: Оцінка розташування висипу (шкіра голови, носогубні складки, груди) та його вигляду (жирні лусочки, почервоніння);
Дерматоскопія: Допомагає розглянути характер лущення, ураження волосяних фолікулів і судинні зміни;
Зішкріб шкіри з мікроскопією з КОН: Використовується для виключення грибкових інфекцій (дерматофіти, Candida) у сумнівних випадках;
Біопсія: Застосовується рідко. При гістології можна побачити паракератоз, спонгіоз і легкий периваскулярний інфільтрат.

Лікування себорейного дерматиту

Вибір лікування залежить від ступеня тяжкості, локалізації та хронічності захворювання. Головне завдання — зменшити запалення, контролювати розмноження грибків і полегшити лущення та свербіж.

Місцеві засоби:

Протигрибкові препарати: Кетоконазол, клотримазол, циклопірокс (шампуні, креми); застосовують 1–2 рази на день протягом 2–4 тижнів;
Місцеві кортикостероїди: Низької або середньої сили для короткочасного лікування загострень (наприклад, гідрокортизон, десонід); не рекомендується тривале застосування через ризик атрофії;
Інгібітори кальциневрину: Такролімус або пімекролімус — підходять для чутливих ділянок, таких як повіки, обличчя та складки;
Кератолітики: Шампуні з саліциловою кислотою, сіркою або селеном сульфідом допомагають видалити товсті лусочки;
Зволожуючі засоби: Регулярне використання емолентів підтримує бар’єрну функцію шкіри і зменшує лущення.

Системне лікування:

Системні протигрибкові препарати: Ітраконазол (100 мг двічі на день) або флуконазол (50–100 мг на добу) при поширеному або стійкому себорейному дерматиті (призначають під контролем лікаря);
Короткі курси пероральних кортикостероїдів: Іноді застосовують при важких загостреннях із сильним запаленням (рідко і з обережністю).

Догляд за шкірою та зміни в способі життя

Для ефективного довготривалого контролю себорейного дерматиту важливо дотримуватися м’якого догляду за шкірою та уникати відомих провокуючих факторів:

Щоденне очищення: Використовуйте ніжні, без ароматизаторів засоби або дитячі шампуні для обличчя та шкіри голови;
Догляд за волоссям: Перед миттям злегка знімайте лусочки щіткою; при товстих кірках наносьте мінеральне масло або вазелін на 30–60 хвилин;
Уникайте агресивної косметики: Не використовуйте засоби на спиртовій основі, сильні скраби та жорсткі мила;
Обмежте використання засобів для укладання волосся та обличчя: Не застосовуйте гелі та спреї під час загострень;
Керуйте стресом: Психологічний стрес може посилювати симптоми;
Носіть дихаючий одяг: Бавовняні тканини зменшують подразнення в складках шкіри.

Профілактика

Хоча себорейний дерматит не можна повністю вилікувати, можна зменшити кількість рецидивів, дотримуючись простих правил:

Регулярно використовуйте протигрибкові або лікувальні шампуні для підтримки (наприклад, двічі на тиждень);
Уникайте різких змін погоди (холод, сухе повітря) та особистих тригерів;
Регулярно зволожуйте шкіру, особливо взимку або після водних процедур;
При появі загострень або нових симптомів звертайтеся до дерматолога;
Обмежте вживання алкоголю та дотримуйтеся збалансованого харчування;
У немовлят уникайте перегрівання, очищуйте шкіру теплою водою і м’якими засобами.

Висновок

Себорейний дерматит — це поширене хронічне захворювання шкіри, яке вражає ділянки з великою кількістю сальних залоз. Хоча воно не є небезпечним, видимі прояви та повторюваний характер можуть впливати на самооцінку, комфорт і якість життя. При правильній діагностиці, цілеспрямованому лікуванні та підтримуючому догляді більшість пацієнтів можуть досягти тривалого контролю симптомів і зменшити кількість загострень.

Регулярне спостереження у дерматолога та індивідуальний підхід до лікування особливо важливі при більш стійких або тяжких формах, а також коли себорейний дерматит поєднується з іншими шкірними або системними захворюваннями.