Вірус простого герпесу (МКХ-10: B00) ⚠️

Вірус простого герпесу (HSV-1 і HSV-2): огляд клінічних проявів і лікування

Загальні відомості

Простий герпес — це поширена вірусна інфекція, викликана вірусами простого герпесу (HSV), які містять ДНК. У Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) ці інфекції позначені кодами B00 (герпетичні інфекції) та A60 (аногенітальний герпес). Ці віруси можуть залишатися в латентному стані в нервовій системі людини після первинного зараження і періодично активуватися за сприятливих умов. Відновлення активності часто пов’язане з фізіологічними або зовнішніми факторами, такими як інтеркурентне захворювання або гарячка, місцеве ушкодження шкіри, психологічний стрес і пригнічення імунітету. Багато рецидивів не мають ідентифікованого тригера, а перебіг відрізняється в різних людей.

Після проникнення вірусу в організм він починає розмножуватися в епітелії шкіри або слизових оболонок. Потім вірус рухається назад по чутливих нервових волокнах до спинномозкових або трійчастих гангліїв, де переходить у сплячий стан. Вірус може залишатися там невизначено довго, час від часу активуючись і викликаючи повторні висипання в тому ж місці, де відбулося первинне зараження.

Причини: HSV-1 і HSV-2

Існують два основні типи вірусу простого герпесу:

• HSV-1 (вірус простого герпесу типу 1): Зазвичай викликає інфекції в області рота та обличчя, особливо герпес на губах, але може також передаватися статевим шляхом і викликати генітальні інфекції.
• HSV-2 (вірус простого герпесу типу 2): Найчастіше відповідальний за генітальний герпес, хоча іноді може вражати і область обличчя.

Обидва типи HSV дуже заразні і можуть викликати як гострі симптоматичні спалахи, так і безсимптомне виділення вірусу, що значно сприяє поширенню інфекції. Важливо пам’ятати, що і HSV-1, і HSV-2 можуть викликати первинні та повторні захворювання як у ротовій, так і в генітальній області, залежно від способу передачі.

Клінічні прояви

Інфекція простого герпесу зазвичай проявляється скупченнями маленьких бульбашок, наповнених рідиною (везикул), які розташовуються на почервонілій, набряклій основі. Везикули мають куполоподібну форму, розміром 1–3 мм, часто згруповані й зазвичай болючі. Протягом наступних днів вони лопаються, залишаючи неглибокі ерозії або виразки, які покриваються кіркою і заживають протягом 7–14 днів. Рідина може ставати каламутною зі старінням уражень; виражене гнійне або геморагічне перетворення можливе, але не є звичною частиною перебігу, і його наявність має спонукати до розгляду вторинної бактеріальної інфекції.

Найпоширеніші місця ураження:

• HSV-1: область навколо рота (губи, ніс, щоки), ясна, піднебіння, язик, шкіра обличчя;
• HSV-2: генітальна та промежинна області, сідниці, стегна, уретра, шийка матки, піхва.

Суб’єктивні симптоми можуть включати:

• Свербіж, поколювання або печіння перед появою висипань (продромальний період);
• Локальний біль або дискомфорт у зоні ураження;
• Підвищення температури, втома, головний біль і збільшення лімфатичних вузлів (особливо при первинній інфекції);
• Невралгічний біль: особливо характерний для генітального герпесу, часто зачіпає промежину, голівку статевого члена або статеві губи.

Нові бульбашки зазвичай з’являються поруч із початковими висипаннями і можуть розвиватися протягом кількох днів. Повторні інфекції зазвичай проходять легше і швидше, ніж первинні.

Діагностика інфекцій простого герпесу

Зазвичай діагноз ставлять на основі характерного вигляду висипань і даних анамнезу, але лабораторне підтвердження необхідне у нетипових випадках, у людей з ослабленим імунітетом або для відрізнення герпесу від інших виразкових захворювань геніталій чи рота.

Рекомендовані методи діагностики:

• PCR / NAAT із мазка з ураження: Переважний тест, коли потрібне лабораторне підтвердження. Він виявляє та типує ДНК HSV, а також використовується в спинномозковій рідині, якщо підозрюють ураження центральної нервової системи.
• Вірусна культура: Високоспецифічний, але значно менш чутливий, ніж ПЛР, — особливо при повторних епізодах і в ураженнях, що вже почали гоїтися.
• Direct Fluorescent Antibody (DFA) Testing: Визначає вірусні антигени в матеріалі з уражень і дає швидкий результат, але не є переважним рутинним тестом там, де доступна ПЛР.
• Типоспецифічна серологія (IgG): Використовується вибірково — наприклад, щоб встановити, чи інфікований уже партнер у стосунках, або щоб уточнити атиповий анамнез. Це не є загальним скринінговим тестом для людей, які починають нові стосунки, і він не може сказати, де або коли було набуто інфекцію.

При генітальних виразках важливо виключити сифіліс, шанкроїд, афтозні виразки та синдром Бехчета. Тому комбінований клінічний і лабораторний підхід є найкращим для точного діагнозу.

Лікування простого герпесу

Хоча повного лікування від HSV немає, ефективні противірусні препарати можуть значно зменшити тяжкість, тривалість і частоту рецидивів. Вибір ліків і схеми лікування залежить від того, чи це первинна інфекція, повторний спалах або профілактичне (пригнічувальне) лікування.

Противірусні препарати:

• Ацикловір: найпоширеніший препарат, доступний у вигляді таблеток, мазей і внутрішньовенних ін’єкцій;
• Валацикловір: проліки ацикловіру з кращою біодоступністю при прийомі всередину, що дозволяє приймати його рідше;
• Фамцикловір: альтернатива з подібною ефективністю і хорошим всмоктуванням.

Основні підходи до лікування:

• Епізодичне лікування: короткий курс перорального препарату, який найефективніший, якщо його розпочати на продромі — поколюванні або печінні, що передує ураженням — або на самому початку висипу. Якщо почати пізніше, коли спалах уже розгорнувся, користь буде меншою.
• Супресивна терапія: щоденне пероральне противірусне лікування. Рішення ґрунтується на частоті рецидивів, власних уподобаннях пацієнта та занепокоєнні щодо передачі партнеру, розглянутих разом — а не на серодискордантності самій по собі.
• Місцеві противірусні засоби: забезпечують обмежену користь порівняно з пероральною терапією і не є їй заміною.

При тяжких або ускладнених формах герпесу (наприклад, енцефаліт, неонатальний герпес або генералізована інфекція) може знадобитися госпіталізація і внутрішньовенне введення противірусних препаратів.

Профілактика інфекцій простого герпесу

Запобігання передачі HSV базується на певних заходах поведінки, використанні бар’єрних методів захисту, відкритому спілкуванні з партнерами та підтримці імунітету. Хоча повністю уникнути зараження герпесом не завжди можливо, наведені нижче поради значно знижують ризик інфікування або рецидиву:

Первинна профілактика: як уникнути першого зараження

• Регулярне використання презервативів: хоч і не гарантує 100% захист, але зменшує ризик передачі, обмежуючи контакт шкіри з ураженими ділянками.
• Уникати сексуальних контактів під час активних висипань: вірус найбільш заразний, коли є відкриті виразки, тому утримання в цей період дуже важливе.
• Відкритість з партнерами: повідомляйте про наявність герпесу і обговорюйте можливість тестування на HSV-1 і HSV-2.
• Передача без видимих уражень: HSV може передаватися під час безсимптомного виділення вірусу, коли шкіра виглядає цілком нормально. Уникання контакту під час спалахів знижує ризик, але не усуває його.
• Тестування: Рутинне серологічне тестування на HSV не рекомендується як частина загального скринінгу на ІПСШ за відсутності клінічних показань. За наявності симптомів відповідним тестом є мазок із ураження для PCR.

Вторинна профілактика: як зменшити рецидиви і передачу

Для тих, хто вже інфікований HSV, головне — мінімізувати кількість спалахів і знизити ризик зараження інших. Рекомендації включають:

• Щоденна противірусна профілактика: для пацієнтів з частими рецидивами або в парах з різним статусом інфекції пригнічувальна терапія ацикловіром, валацикловіром або фамцикловіром ефективно знижує кількість спалахів і безсимптомне виділення вірусу.
• Виявлення і уникнення власних тригерів: ведіть щоденник, щоб відстежувати появу симптомів і пов’язувати їх зі стресом, хворобами або змінами в способі життя.
• Підтримка імунітету: збалансоване харчування, достатній відпочинок, методи зниження стресу та лікування хронічних захворювань допомагають зменшити ризик рецидивів.
• Уникання травм шкіри: тертя під час статевого акту, гоління або носіння грубого одягу можуть провокувати спалахи, особливо в генітальній зоні.

Підсумок

Вірус простого герпесу (HSV-1 і HSV-2) — це поширена і хронічна інфекція, яка має значний вплив на фізичне і емоційне здоров’я. Незважаючи на відсутність повного лікування, сучасні противірусні препарати дозволяють ефективно контролювати симптоми, знижувати ризик передачі і допомагають більшості людей вести звичайне, повноцінне життя.

Завдяки ранній діагностиці, освіті, профілактичним заходам і індивідуальному підходу до лікування можна успішно керувати як первинними, так і повторними інфекціями HSV. Підвищення обізнаності та відповідальна сексуальна поведінка залишаються ключовими в боротьбі з поширенням герпесу у світі.

Якщо ви підозрюєте інфікування HSV або вже живете з герпесом, важливо тісно співпрацювати з лікарем, щоб розробити індивідуальний план догляду і підтримувати здоров’я шкіри та сексуальне здоров’я.