Гнійна гранульома (МКХ-10: L98) ⚠️

Піогенна гранульома (телеангіектазична гранульома, ботріомікома, гемангіома типу грануляційної тканини, лобулярна капілярна гемангіома, еруптивна ангіома, запальна гемангіома)

Піогенна гранульома — це доброякісна судинна проліферація — часточкова капілярна гемангіома —, за якої кровоносні капіляри розмножуються в одному місці, часто після зовнішньої травми. Назва є неточною, успадкованою зі старої літератури: утворення не є ні інфекцією, ні справжньою гранульомою, і вірусної причини немає. Воно виглядає як невелика піднята яскраво-червона пляма, розміри і форма якої можуть варіюватися. Піогенні гранульоми часто з’являються на різних ділянках тіла, включаючи слизові оболонки, кон’юнктиву та навіть рогівку. Ці утворення частіше зустрічаються у молодих людей і вагітних жінок через зміни в імунній та гормональній системах, які можуть впливати на їх появу.

Фактори, що сприяють розвитку

Точна причина виникнення піогенних гранульом досі не встановлена. Раніше вважалося, що основною причиною є травми, але сучасні дослідження показують, що лише близько 25% випадків пов’язані з ушкодженнями. Існує кілька можливих факторів, які можуть сприяти їх появі:

• Дерматози: хронічні захворювання шкіри створюють сприятливе середовище для розвитку цих утворень.
• Великі опікові поверхні: обширні опіки пошкоджують шкіру і можуть призводити до появи піогенних гранульом у процесі загоєння.
• Прийом оральних контрацептивів: гормональні зміни через прийом протизаплідних таблеток можуть спровокувати появу гранульом.
• Інгібітори протеаз: деякі ліки, наприклад інгібітори протеаз, можуть підвищувати ризик розвитку піогенних гранульом.
• Лікування акне ізотретиноїном: застосування ізотретиноїну, поширеного засобу проти акне, пов’язують із підвищеним ризиком появи гранульом.
• Вагітність: гормональні коливання під час вагітності, зокрема збільшення факторів росту, можуть сприяти розвитку піогенних гранульом.

Діагностика

Діагноз піогенної гранульоми зазвичай ставлять на основі ретельного огляду, включаючи візуальний огляд і дерматоскопію. Ці методи можуть сильно підказати діагноз, але самі по собі не можуть його підтвердити: амеланотична меланома та інші судинні й злоякісні утворення можуть виглядати дуже подібно. Тому гістопатологічне дослідження доцільне щоразу, коли діагноз не є певним, і його варто розглянути для будь-якого утворення, яке видаляють.

У випадках вроджених або великих гранульом, розташованих у чутливих ділянках шкіри чи слизових, може знадобитися ультразвукове дослідження та консультація кількох фахівців для оцінки поширеності ураження і вибору оптимального лікування.

Симптоми

При огляді піогенна гранульома виглядає як півсферичне або куполоподібне утворення, що підноситься над шкірою на короткій широкій ніжці. Зазвичай воно симетричне, овальне або кругле. Поверхня гранульоми може відрізнятися від навколишньої шкіри: іноді гладка, іноді з лопатевою структурою, схожа на малину. Вона може мати блискучий або «вологий» вигляд через незначне пошкодження або кірочки. Якщо гранульому травмувати, вона легко кровоточить, а великі гранульоми, що інфікуються, можуть утворювати гнійні ділянки з некрозом.

Зазвичай межі гранульоми чіткі, хоча у великих утворень вони можуть бути нерівними. Колір — яскраво-червоний, але іноді може бути синюшним (синім або фіолетовим), жовтим або сірим, якщо є гній або некротична тканина. При натисканні колір тимчасово блідне.

В області гранульоми волосся не росте. Проте в деяких випадках, особливо при вроджених або великих гранульомах, у центрі може з’являтися жорстке волосся.

Розмір гранульом зазвичай коливається від 3 до 15 мм. Великі утворення понад 15 мм зустрічаються рідше і часто пов’язані з системними захворюваннями або імунодефіцитами. Гранульома росте швидко, за короткий час може досягти 1–1,5 см у діаметрі, висота зазвичай не перевищує 5 мм. Спонтанне зникнення трапляється рідко, але може відбуватися, особливо у вагітних після пологів.

При пальпації гранульома м’яка та еластична, безболісна. Якщо вона інфікується, може з’явитися біль. Зазвичай суб’єктивних симптомів немає, якщо гранульома не травмується або не інфікується.

Найчастіше ці утворення з’являються на руках і ногах, особливо на долонній і підошовній поверхнях пальців, де частіше трапляються травми та контакт із чужорідними тілами. Піогенні гранульоми можуть виникати біля нігтьових валиків (наприклад, через врослі нігті) або на обличчі. Рідше вони з’являються на слизових оболонках, залежно від факторів, як-от опіки, пролежні або фізична травма.

Опис дерматоскопії

При дерматоскопічному огляді піогенна гранульома має такі ознаки:

• Еластичність і наповненість: гранульома блідне і зменшується при натисканні, а після зняття тиску повертається до початкового кольору і форми.
• Судинні особливості: видно багато дрібних яскраво-червоних судинних проміжків, що свідчать про кровоносну мережу всередині утворення.
• Відсутність судинного малюнка: іноді судинний малюнок відсутній або виглядає як нерегулярні проміжки.
• Білі «вуса»: це ділянки некрозу або пошкодження гранульоми.
• Поверхневе виразкування: місцями гранульома може мати поверхневі виразки, особливо якщо її травмували.

Диференційна діагностика

Піогенні гранульоми потрібно відрізняти від інших шкірних утворень зі схожими ознаками, таких як:

• дерматологічні захворювання (наприклад, піодермія)
• невус Шпіца
• гломусні пухлини
• кератоакантома
• базальноклітинний рак
• плоскоклітинний рак
• меланома (особливо без пігментації)
• ангіосаркома
• саркома Капоші
• лімфома шкіри

Ризики

З онкологічної точки зору піогенні гранульоми безпечні і не перетворюються на злоякісні пухлини. Якщо ви помітили, що гранульома швидко росте, стала щільнішою або з’явилися нові симптоми, наприклад свербіж чи біль, варто звернутися до дерматолога.

Основна небезпека піогенних гранульом — їхня схильність до травмування через підняту і ніжну структуру. Це може призводити до кровотеч, болю та інфекції, що ускладнює стан. Великі гранульоми можуть кровоточити так сильно, що без медичної допомоги впоратися з цим складно. Крім того, деякі злоякісні пухлини можуть нагадувати піогенні гранульоми або з’являтися поруч із ними, тому важливо своєчасно пройти диференціальну діагностику, щоб не пропустити злоякісне утворення.

Що робити

Якщо у вас виявили піогенну гранульому, рекомендується проконсультуватися з дерматологом. Після підтвердження доброякісності можна обговорити варіанти лікування або спостереження. Невеликі гранульоми, особливо у вагітних, можуть зникнути самі, тому іноді достатньо просто спостерігати за ними. В інших випадках лікування зазвичай необхідне.

Якщо пацієнт відмовляється від лікування, важливо регулярно контролювати стан гранульоми — робити фото для відстеження змін. Людям з множинними гранульомами рекомендується відвідувати дерматолога навесні та восени (до і після літа). Регулярне обстеження шкіри допомагає вчасно помітити нові або змінені утворення.

Лікування

Визнаними методами лікування є кюретаж з каутеризацією та повне висічення. Висічення можна виконати класичним, електричним або радіохірургічним скальпелем, і немає потреби видаляти разом із утворенням навколишню шкіру. Кріотерапія та лазер є альтернативними методами, зазвичай для менших утворень.

Тканину з видаленого утворення варто надіслати на гістологічне дослідження, і її слід надсилати щоразу, коли діагноз до цього не був певним. У такій ситуації утворення слід висікти або кюретувати, а не руйнувати, щоб залишилася тканина для дослідження.

Через судинну природу гранульом під час видалення часто виникає кровотеча, тому важливо ретельно контролювати кровотечу після операції.

Піогенні гранульоми можуть рецидивувати, особливо після неповного лікування або якщо чинник, що спровокував ураження, досі присутній. Тому лікування має бути спрямоване на повне видалення та усунення тригера — повторної травми, лікарського засобу, пірсингу або місцевого джерела подразнення в роті.

Профілактика

Щоб уникнути появи піогенних гранульом, варто дотримуватися обережності у догляді за шкірою та правильно лікувати травми:

• уникати хронічних травм шкіри, таких як постійне тертя або опіки;
• обмежувати або виключати контакт з шкідливими виробничими чи навколишніми факторами;
• підтримувати особисту гігієну і стежити за здоров’ям шкіри;
• дбати про рани та інші ушкодження шкіри належним чином під час їх загоєння.

Крім того, регулярний огляд шкіри, своєчасна консультація лікаря при зміні утворень і видалення потенційно небезпечних новоутворень допомагають зберегти здоров’я шкіри.