Підошовна бородавка (МКХ-10: B07) ⚠️

Підошовна бородавка (verruca plantaris): поширена вірусна неоплазія стопи

Огляд

Підошовні бородавки, або verruca plantaris, — це доброякісні пухлини шкіри вірусного походження, що зазвичай розвиваються на опорних поверхнях стіп. Спричинені певними штамами вірусу папіломи людини (ВПЛ), вони найчастіше діагностуються у дітей та підлітків, уражаючи до 10% цієї вікової групи. Ці бородавки відрізняються глибоким розташуванням, ороговілою поверхнею та частою резистентністю до лікування, особливо в людей старшого віку.

Підошовні бородавки можуть бути поодинокими, але нерідко з’являються групами або зливаються у великі мозаїчні вогнища. Через тиск під час ходьби бородавки ростуть не назовні, а вглиб, що робить їх болючими при ходьбі або тривалому стоянні. Цим вони відрізняються від бородавок інших локалізацій, які зазвичай безсимптомні.

Привертаючі фактори та передача ВПЛ

Основна причина підошовних бородавок — інфікування ВПЛ, зазвичай низькоризикованими шкірними типами: ВПЛ 1, 2, 4 або 57. Незважаючи на широку поширеність ВПЛ у популяції (носіями можуть бути до 90% дорослих), видимі бородавки розвиваються лише в частини інфікованих, що підкреслює важливість додаткових привертаючих факторів для клінічного прояву захворювання.

До цих факторів належать:

• Вплив ВПЛ через прямий контакт або забруднену поверхню: ходіння босоніж у громадських душових, роздягальнях, спортзалах і біля басейнів є класичним шляхом;
• Проникнення через незначні порушення цілісності шкіри: мікротріщини від ходіння босоніж, тісного взуття або значного фізичного навантаження дають вірусу шлях всередину;
• Розм’якшена шкіра: стопи, що залишаються вологими у взутті, або шкіра, розм’якшена тривалим впливом вологи, легше піддаються проникненню вірусу;
• Імуносупресія: імуносупресивна терапія, ВІЛ-інфекція або трансплантація органів роблять підошовні бородавки численнішими й значно стійкішими до усунення;
• Автоінокуляція: розчісування бородавки, а також гоління й обпилювання її сприяють поширенню вірусу на сусідню шкіру та можуть спричинити мозаїчний малюнок із багатьох дрібних бородавок.

Передача відбувається шляхом прямого контакту шкіри з вірусними частинками або опосередковано — через контакт із зараженими поверхнями. Вірус проникає через мікротравми шкіри і закріплюється в базальному шарі епідермісу, де спричиняє патологічну проліферацію кератиноцитів.

Діагностика підошовних бородавок

Діагноз підошовних бородавок базується на клінічній оцінці — вигляді вогнища, його локалізації та симптомах пацієнта. Через товстий шар рогівки та тиск маси тіла підошовні бородавки можуть нагадувати мозолі або натоптиші.

Додаткові методи діагностики:

• Дерматоскопія: Дозволяє виявити характерні судинні патерни та рогові пробки;
• Визначення ДНК ВПЛ: Не потрібне при рецидивних або атипових підошовних бородавках; тип вірусу не впливає на тактику лікування;
• Гістологічне дослідження: Проводиться при підозрі на злоякісне утворення або для підтвердження діагнозу в рефрактерних випадках.

Симптоми та клінічна картина

Підошовні бородавки виглядають як плоскі або злегка підняті вогнища з шорсткою, потовщеною поверхнею і нерідко роговою пробкою в центрі. Їхній ріст часто спрямований всередину через тиск при стоянні та ходьбі.

Клінічні характеристики:

• Локалізація: Підошва стопи, особливо опорні ділянки — п’ята або передній відділ;
• Розмір: Як правило, 2–5 мм у діаметрі; більші вогнища можуть утворюватися при злитті кількох бородавок;
• Поверхня: Груба, з дрібними сосочками або папілярними гребенями, нерідко з видимими тромбованими капілярами;
• Колір: Тілесний, блідий або сіруватий залежно від вмісту кератину та тривалості існування вогнища;
• Межі: Чіткі, з ороговілим краєм, що відмежовує вогнище від здорової шкіри;
• Симптоми: Біль або болісність при ходьбі, чутливість до натискання, можливе поколювання або дискомфорт.

Дерматоскопічна картина

Дерматоскопія є незамінним інструментом для відмежування підошовних бородавок від інших кератотичних вогнищ. Класичні ознаки:

• Патерн «жаб’яча ікра»: Скупчені сосочки, кожен оточений білим кератиновим кільцем із червоною або чорною точкою в центрі (капілярна петля або тромбована судина);
• Крапкові червоні або чорні точки: Тромбовані капіляри, найкорисніша позитивна ознака, і те, що залишається після того, як поверхневий кератин зрізають;
• Порушення нормальних шкірних ліній: Підошовна бородавка відтискає дерматогліфічні гребені вбік, тоді як мозоль або натоптиш залишає їх такими, що проходять через ураження. Це єдиний найбільш корисний спосіб відрізнити їх;
• Жовтуваті безструктурні зони: Зумовлені гіперкератозом від тиску маси тіла.

Ці ознаки допомагають відмежувати підошовні бородавки від мозолів, натоптишів, себорейного кератозу та пігментних вогнищ.

Диференційна діагностика

Підошовні бородавки необхідно відрізняти від інших уражень шкіри підошви, оскільки їхній вигляд може імітувати кілька поширених і рідкісних захворювань:

• Мозоль (clavus): Центральне ядро, оточене кератином; немає судинних точок; зазвичай менш болюче при бічному натисканні;
• Натоптиш: Дифузне потовщення рогового шару без центральних судин або болю при вертикальному натисканні;
• Плоска бородавка: Гладка поверхня, менший розмір; зазвичай на обличчі або руках;
• Звичайна бородавка: Більш виступаюча, грубіша поверхня; зазвичай на руках або навколо нігтів;
• Дерматофіброма: Щільне гіперпігментоване вогнище з «симптомом ямки» при бічному стисканні;
• Пігментний невус: Стабільне симетричне пігментне вогнище; може потребувати біопсії при змінах;
• Контагіозний молюск: Центрально-пупкоподібні папули з перламутровим блиском; частіше у дітей;
• Амеланотична меланома: Рідкісна, але має бути виключена при швидко змінюваних або атипових підошовних вогнищах.

Ризики та клінічне значення

Підошовні бородавки вважаються незлоякісними і за звичайних умов не мають онкогенного ризику. Однак певні клінічні ситуації потребують більш уважного спостереження, зокрема коли:

• Вогнище швидко змінює форму, колір або текстуру;
• Посилюється біль або виникає кровотеча без травми;
• Бородавка швидко рецидивує після видалення або поширюється на сусідні ділянки;
• У пацієнта є відомий імунодефіцитний стан.

Додаткові проблеми:

• Фізичний дискомфорт: Біль при ходьбі або фізичній активності може обмежувати рухливість і знижувати якість життя;
• Травматизація та кровотеча: Постійний тиск підвищує ризик порушення цілісності шкіри та вторинної бактеріальної інфекції;
• Психологічний стрес: Видимість вогнищ, особливо при множинних бородавках, може спричиняти збентеження або сором;
• Порушення імунітету: Множинні або резистентні вогнища можуть свідчити про зниження імунного контролю над ВПЛ-інфекцією.

Спостереження та клінічне ведення

Якщо підошовні бородавки безсимптомні та не заважають ходьбі, залишити їх без втручання є доцільним, і фіксований графік дерматологічного спостереження не потрібен. Багато з них з часом регресують, а лікування на підошві часто є неприємним і повільним.

Пацієнту слід негайно звернутися до дерматолога, якщо:

• Вогнища стають болючими, виразкуються або збільшуються в кількості;
• Є травматизація, кровотеча або повторні інфекції в ділянці бородавки;
• Пацієнт має імунодефіцит або онкологічний анамнез;
• Бородавка порушує ходу, ускладнює роботу або викликає психологічний дискомфорт.

У таких випадках дерматолог визначить, чи проводити видалення або продовжити спостереження. Рутинний фотографічний контроль та картування вогнищ не потрібні при підошовних бородавках.

Лікування підошовних бородавок

Вибір методу лікування залежить від розміру і кількості вогнищ, їх локалізації, віку пацієнта та болю. Варто від самого початку знати, що підошовні бородавки є найбільш стійкими до лікування серед звичайних бородавок, що часто потрібні кілька курсів і що саме лікування може бути болючим на опорній поверхні. Існують такі усталені варіанти:

• Топічна саліцилова кислота: Встановлений перший вибір. Наносять щодня протягом тижнів — місяців, після замочування стопи та зішкрібання огрубілої шкіри, вона потребує передусім наполегливості;
• Кріотерапія: Заморожування рідким азотом, повторювано кожні два-три тижні. Ефективна, але після неї боляче, а на підошві, на яку доводиться наступати, це має значення;
• Спостереження: Цілком розумно для бородавки, яка не болить, оскільки багато зникають без лікування;
• Лазер, радіочастотна хірургія або електрокоагуляція: Лише для окремих резистентних випадків, не є кращими методами першої лінії. Рубець на опорній ділянці підошви може боліти сильніше й довше, ніж сама бородавка;
• Хірургічне видалення: Застосовується при діагностичній невизначеності. Для всіх видалених вогнищ рекомендується гістологічне дослідження.

Пацієнтам із діабетом, периферичною нейропатією або порушеним кровообігом у стопах не слід застосовувати деструктивні методи лікування або сильні кислотні препарати без нагляду; їх найкраще оцінити клініцисту, який має досвід догляду за стопами: незначна рана, завдана собі на стопі зі зниженою чутливістю або поганим кровопостачанням, може перетворитися на серйозну виразку.

Самолікування не рекомендується через ризик неповного видалення, інфікування, кровотечі та труднощі з відмінністю доброякісних утворень від злоякісних.

Профілактика підошовних бородавок

Ефективна профілактика передбачає захист шкіри, зниження контакту з ВПЛ та підтримку імунітету. Основні заходи:

• Носіння захисного взуття: Особливо в громадських душових, роздягальнях та зонах біля басейнів;
• Дотримання гігієни ніг: Тримати ноги чистими та сухими, регулярно змінювати шкарпетки;
• Дезінфекція особистих речей: Не користуватися спільними рушниками, взуттям або кусачками для нігтів;
• Уникання травм: Вибирати взуття за розміром і за потреби використовувати устілки;
• Не колупати, не різати і не голити вогнища, оскільки це поширює вірус по підошві та підвищує ризик інфекції;
• Покривати бородавку водонепроникним пластиром для плавання або спільних душових і не ходити босоніж у цих місцях.

Завдяки своєчасному зверненню, безпечним методам лікування та профілактичним заходам підошовні бородавки можна ефективно контролювати — мінімізуючи рецидиви, дискомфорт і ризик передачі вірусу.