Дерматит (МКХ-10: L20) ⚠️

Контактний дерматит: запальна реакція шкіри на зовнішні подразники та алергени

Огляд

Контактний дерматит — це термін, який описує гостре або хронічне запалення шкіри, що виникає в місці безпосереднього контакту з фізичними, хімічними або біологічними агентами. Це одна з найпоширеніших дерматологічних проблем, яка становить до 15–20% усіх звернень до дерматологів.

Слово «дерматит» походить від грецького слова для шкіри («derma») і латинського суфікса «-itis», що означає запалення. У сучасній клінічній практиці терміни «дерматит» та «екзема» часто використовують як синоніми. Проте загалом існує розмежування: «дерматит» зазвичай описує гострі реакції шкіри, які проходять швидше, а «екзема» — це хронічні та рецидивуючі запальні захворювання шкіри.

Контактний дерматит поділяють на кілька основних типів залежно від механізму розвитку та тривалості:

Гострий контактний дерматит
- Простий (подразнювальний)
- Алергічний
Хронічний контактний дерматит
- Кумулятивно-токсичний
- Алергічний

Простий (подразнювальний) контактний дерматит

Простий або подразнювальний контактний дерматит виникає через безпосереднє пошкодження шкіри зовнішнім подразником без участі імунної системи. Це найпоширеніша форма контактного дерматиту — близько 80% усіх випадків.

Як це розвивається

Сила реакції залежить від концентрації та тривалості контакту з подразником. Це може бути одноразове потрапляння сильної речовини (наприклад, кислоти чи лугу) або повторне впливання слабших подразників (вода, мило, миючі засоби, тертя, холодне повітря). Поріг чутливості шкіри індивідуальний і часто нижчий у людей з атопічною схильністю.

Поширені подразники:

Миючі засоби та чистячі речовини
Луги та кислоти (промислові або побутові хімікати)
Олії, розчинники, смоли
Окислювачі та відновники
Скловолокно, пил, деревні частинки
Тривалий контакт з вологою та цикли змочування-сушіння (часто на руках, ділянці під підгузком, ранах)

Симптоми

Клінічні прояви залежать від тривалості контакту та сили подразника:

Гостра фаза: почервоніння, набряк, пухирці або папули, виділення рідини, утворення кірочок, печіння, біль, іноді свербіж;
Хронічна фаза: потовщення шкіри (ліхеніфікація), тріщини, лущення, стійкі почервонілі бляшки. У людей з повторною травматизацією (наприклад, при роботі з папером або інструментами) можуть з’являтися гіперкератотичні форми.

Найчастіше уражаються:

Тильна та долонна поверхні рук і пальців
Повіки (через косметику, краплі для очей, повітряні подразники)
Губи (через звичку постійно їх облизувати, що викликає подразнення від змочування і висихання)

Ускладнення та особливості

Низька вологість повітря знижує поріг чутливості шкіри, роблячи її більш вразливою до пошкоджень. Пошкоджена шкіра також легше пропускає алергени, що підвищує ризик розвитку вторинного алергічного контактного дерматиту. Люди з атопічним анамнезом (наприклад, з алергічним ринітом, астмою, екземою) частіше мають важчі та тривалі форми захворювання.

Діагностика

Тест КОХ (KOH): для виключення грибкових інфекцій при лущенні або почервонінні;
Патч-тестування: допомагає виключити алергічний контактний дерматит, особливо при хронічних випадках, що не піддаються лікуванню, або при підозрі на алерген;
Біопсія шкіри: рідко потрібна, але може показати набряк епідермісу, набряк дерми та лімфоцитарний інфільтрат.

Алергічний контактний дерматит

Алергічний контактний дерматит (АКД) — це затримана алергічна реакція (тип IV), що виникає після контакту шкіри з певним алергеном. На відміну від подразнювального дерматиту, при АКД відбувається сенсибілізація імунної системи, і запалення розвивається після попереднього контакту з алергеном. Після сенсибілізації навіть мінімальний повторний контакт може викликати запалення.

Поширені алергени:

Метали (нікель, хром)
Додатки до гуми (карбамати, тіурами, бензотиазоли)
Косметика та консерванти (формальдегід, ароматизатори, парабени)
Місцеві ліки (неоміцин, бацитрацин, кортикостероїди)
Барвники для волосся та засоби для нігтів
Рослинні алергени (наприклад, отруйний плющ)
Професійні хімікати та клеї

Як це відбувається і скільки триває:

Перший етап сенсибілізації триває 14–21 день після першого контакту;
Запалення у сенсибілізованих людей з’являється через 12–48 годин після повторного контакту (може варіюватися від 8 до 120 годин);
Висип може тривати до 3 тижнів після одноразового контакту;
Фотоалергічні реакції потребують одночасної дії алергену і сонячного світла;
Системний контакт з подібними алергенами (наприклад, при прийомі ліків) може викликати поширену екзему у сенсибілізованих пацієнтів.

Клінічні ознаки:

Суб’єктивні симптоми: сильний свербіж, іноді печіння або біль.
Об’єктивні ознаки: пухирці, почервоніння, набряк, лущення, кірочки, у важких випадках — бульбашки та ерозії.

Типові місця ураження:

Руки, передпліччя, обличчя, повіки, губи
Стопи, статеві органи, шкіра голови (залежно від джерела контакту)
Повітряні алергени можуть вражати відкриті ділянки (обличчя, шия)
Фотоалергічний дерматит часто з’являється на сонячних ділянках шкіри (крім верхніх повік і підборіддя)

Діагностика:

Патч-тестування: найкращий метод для визначення алергену; включає панелі професійних, косметичних і лікарських алергенів. Зазвичай проводиться за три візити — нанесення, проміжне зчитування і оцінка пізньої реакції;
Фотопатч-тестування: при підозрі на фотоалергени;
Біопсія (за потреби): показує набряк міжклітинних просторів, периваскулярний лімфоцитарний інфільтрат, можливу наявність еозинофілів.

Відмінність від інших захворювань

Подразнювальний контактний дерматит: без участі алергенів; пухирці рідкісні, свербіж зазвичай слабкий;
Атопічний дерматит: часто супроводжує контактний дерматит; відрізняється за розподілом і хронічністю;
Грибкові інфекції: мікроскопія КОХ допомагає виключити стригучий лишай або кандидоз;
Псоріаз: чітко окреслені бляшки з сріблястими лусочками;
Розацеа або себорейний дерматит: вражають центральну частину обличчя, свербіж менш виражений;
Аутоімунні та метаболічні захворювання: слід виключати при системних симптомах або незвичайному розподілі висипу.

Лікування

Основні принципи:

Уникати контакту з подразником: це ключ до довготривалого контролю;
Захисні заходи: носіть відповідні рукавички; пам’ятайте, що деякі алергени (наприклад, барвники для волосся) можуть проникати через звичайні бар’єри;
Припинити використання всіх потенційних подразників і алергенних засобів для місцевого застосування;

Місцева терапія:

Кортикостероїдні мазі: перший вибір лікування. Потужність залежить від ділянки ураження:
- Низька — для обличчя та складок
- Середня — для кінцівок і тулуба
- Висока — для долонь і стоп
Мазі переважні над кремами через менший ризик сенсибілізації;
Наносити двічі на день протягом 2–3 тижнів, потім поступово зменшувати дозу;
Інгібітори кальциневрину для місцевого застосування: такролімус або пімекролімус для чутливих ділянок або тривалого підтримуючого лікування.

Системне лікування:

Пероральні кортикостероїди: призначають при важких або поширених формах, зазвичай курс із поступовим зниженням дози протягом 2–3 тижнів;
Антигістамінні препарати: можуть допомогти зменшити свербіж;
Імуносупресори: для хронічного резистентного дерматиту (наприклад, метотрексат, циклоспорин).

Профілактика

Щоб запобігти контактному дерматиту, особливо алергічному, важливо виявити та уникати алергенів, а також дотримуватися правильного догляду за шкірою.

Визначайте алергени за допомогою патч-тестів і уникайте контакту з ними, якщо можливо;
Носіть захисний одяг і рукавички, особливо якщо працюєте у групі ризику;
Регулярно зволожуйте шкіру, щоб зміцнити її бар’єр;
Уникайте надмірного миття та впливу агресивних хімікатів;
Використовуйте гіпоалергенні засоби догляду без ароматизаторів і м’які миючі засоби;
Навчайтеся читати склад продуктів і розпізнавати перші ознаки загострення.

З правильним обстеженням, виявленням алергенів, доглядом за шкірою та медикаментозним лікуванням більшість випадків контактного дерматиту можна успішно контролювати, зменшуючи рецидиви і покращуючи якість життя.