Дисгідротична екзема (МКХ-10: L30) ⚠️

Дисгідротична екзема: глибокорозташовані пухирці на руках і ногах

Дисгідротична екзема, яку також називають помфоліксом, — це рецидивна форма екземи, що спричиняє появу висипань із дрібних, глибокорозташованих, інтенсивно сверблячих пухирців на долонях, бокових поверхнях пальців і підошвах. Пухирці розташовуються в товстій шкірі цих ділянок, а не на її поверхні, що надає їм характерного вигляду — нерідко порівнюваного з тапіокою — і робить їх щільними, а не крихкими на дотик.

Назва є історичною помилкою, яку варто виправити відразу. Вона походить від давнього уявлення, що цей стан є розладом потових залоз. Це не так. Потовиділення може спровокувати епізод, але пухирці формуються внаслідок запалення епідермісу, а не через закупорку потових проток.

Епізоди зазвичай тривають від двох до трьох тижнів. Пухирці зазвичай не розриваються самостійно; натомість вони підсихають, а поверхневий шар шкіри відшаровується, залишаючи під ним почервонілу, болючу, інколи потріскану шкіру. Напади рецидивують, часто протягом років, і в деяких людей мають сезонний характер.

Початок зазвичай припадає на молодий дорослий вік, і стан дещо частіше реєструється у жінок. Він варіює від незначної сезонної неприємності до стану, що суттєво порушує функцію: тяжке ураження кистей заважає хвату, роботі, що потребує дрібної моторики, та будь-яким діям, пов’язаним із водою.

Сприятливі фактори: що запускає епізод

Жодна окрема причина не пояснює дисгідротичну екзему, і в багатьох людей тригер так і не вдається встановити. Нижче наведено асоціації, які варто перевіряти.

• Атопія: Особистий або сімейний анамнез атопічного дерматиту, астми чи сінної гарячки є поширеним у людей із помфоліксом, хоча далеко не у всіх.
• Контактна алергія: Найчастіше пов’язані нікель і кобальт. У невеликої частки пацієнтів нікель, що потрапляє з їжею, імовірно провокує загострення, але це недостатньо доведено, щоб рекомендувати дієтичні обмеження без поради фахівця.
• Потовиділення та спека: Епізоди частіше виникають у теплу погоду та в людей, чиї руки часто перебувають в оклюзії через рукавички.
• Стрес: Пацієнти широко повідомляють його як тригер, і це біологічно правдоподібно з огляду на вплив стресу на бар’єрну функцію шкіри, хоча кількісно це важко оцінити.
• Іритантний вплив: Повторна волога робота, мийні засоби та розчинники пошкоджують бар’єр і знижують поріг для загострення. Саме тому перукарі, працівники харчування, прибиральники та працівники охорони здоров’я представлені непропорційно часто.
• Реакція “id”: Грибкова інфекція в іншому місці — найчастіше мікоз стоп — може провокувати стерильний везикулярний висип на кистях. Лікування грибкової інфекції часто призводить до зникнення висипу, хоча ураження кистей може потребувати окремої протизапальної терапії. Саме тому при ураженні кистей оглядають і стопи.

Діагностика: як встановлюють діагноз дисгідротичної екземи

Діагноз є клінічним і ґрунтується на вигляді пухирців, їх розташуванні на долонях, бокових поверхнях пальців і підошвах, а також на анамнезі рецидивних епізодів.

Два обстеження є важливішими за інші. Пряма мікроскопія зіскрібків шкіри використовується для виключення грибкової інфекції, оскільки дерматомікоз кисті або стопи може виглядати дуже подібно, а кортикостероїд, нанесений на таке ураження, пригнічує видиме запалення, дозволяючи інфекції зберігатися або поширюватися, що робить картину важчою для розпізнавання. Аплікаційні тести застосовують, коли підозрюють контактну алергію, особливо якщо епізоди часті, персистують або чітко пов’язані з певним впливом; це найбільш надійний спосіб ідентифікувати причинний алерген, хоча позитивний результат усе одно потрібно зіставляти з клінічною картиною, перш ніж він пояснить конкретне загострення.

Бактеріальний мазок беруть, коли елемент висипу вкритий кіркою, болючий або мокне так, що це вказує на вторинну інфекцію. Біопсія потрібна рідко і резервується для випадків, коли під сумнівом є інше пухирчасте захворювання.

Симптоми: як виглядає дисгідротична екзема

• Глибокорозташовані везикули: Щільні, прозорі пухирці 1–2 mm, занурені в шкіру долонь, латеральних поверхонь пальців і підошов, часто згруповані.
• Інтенсивний свербіж, часто до появи пухирців: Багато людей описують печіння або поколювання за день чи два до того, як щось стає видимим.
• Лущення: Коли епізод стихає, покришка пухиря підсихає і відшаровується пластами, залишаючи почервонілу, а інколи й оголену шкіру.
• Тріщини: Розтріскування, що виникає в потовщеній або лущеній шкірі, є болісним і повільно гоїться.
• Зміни нігтів: Після повторного запалення навколо нігтьових валиків можуть з’являтися поздовжні борозни, точкові вдавлення або нерівність нігтів.
• Симетричність: Ураження зазвичай спостерігається на обох руках або обох стопах, що допомагає відрізнити його від локалізованої контактної реакції.

Диференційна діагностика: виключення інших станів

• Tinea manuum або pedis: Грибкова інфекція може супроводжуватися пухирями та часто є асиметричною — класично одна рука і дві стопи. Мікроскопія вирішує питання.
• Алергічний контактний дерматит: Може спричиняти пухирі та свербіж, ідентичні за виглядом; розподіл відповідає зоні контакту, а аплікаційні тести дозволяють їх розрізнити. Обидва стани також можуть співіснувати.
• Пальмоплантарний псоріаз: Спричиняє стерильні пустули, а не прозорі везикули, з чіткішими межами та товстішими лусками.
• Короста: Свербіж посилюється вночі, а ходи можуть бути видимими в міжпальцевих проміжках; часто уражаються члени домогосподарства.
• Аутоімунне пухирчасте захворювання: Рідко трапляється в цих ділянках, але його розглядають, коли пухирі великі, персистуючі або супроводжуються ураженням слизових оболонок.

Ризики: чому дисгідротичну екзему слід лікувати

Помфолікс не є небезпечним для життя, але його часто недооцінюють. Повторні епізоди потовщують і розтріскують шкіру долонь і підошов, а тріщини в шкірі, що несе навантаження або використовується в роботі, є болісними та повільно загоюються. Пошкоджена шкіра також є входом для бактеріальної інфекції, яка перетворює сверблячий висип на болючий, вкритий кірками і інколи поширений.

Практичний тягар є головним аргументом на користь належного лікування. Ураження кистей впливає на роботу, водіння, догляд за дітьми та сон, а в деяких професіях змушує змінювати посадові обов’язки. Ураження стоп впливає на ходьбу та носіння взуття. Раннє лікування епізоду та скорочення його тривалості ефективніші, ніж очікування самостійного зникнення.

Тактика: коли і як звертатися по лікування

Зверніться до клініциста, якщо пухирці на руках або ногах рецидивують, якщо епізод не минає протягом кількох тижнів, якщо шкіра стає болючою, вкривається кірками або поширюється почервоніння, або якщо стан заважає роботі чи сну. Зверніться раніше, якщо одночасно є мікоз стоп, оскільки його лікування може усунути висип на руках.

Одне, чого не слід робити самостійно, — це дренувати пухирці. Вони не перебувають під тиском так, як абсцес, їх відкривання не скорочує епізод, і це заносить інфекцію в уже запалену шкіру. Клініцист може вирішити дренувати великий або особливо болючий пухир у стерильних умовах; це інша ситуація, ніж робити це вдома голкою.

Лікування: сучасні стратегії при дисгідротичній екземі

• Топічні кортикостероїди: Основний засіб для активного епізоду. Долоні та підошви мають товсту шкіру, тому зазвичай потрібен потужний препарат, інколи з короткочасним накладанням під оклюзію під медичним наглядом.
• Емолієнти та захист бар’єра: Застосовуються регулярно між епізодами, а не лише під час них. Замінники мила та бавовняні рукавички під час вологих робіт зменшують частоту загострень.
• Топічні інгібітори кальциневрину: Такролімус або пімекролімус використовують, коли повторні курси стероїдів небажані, особливо для підтримувальної терапії.
• Холодні компреси та підсушувальні ванночки: Забезпечують симптоматичне полегшення під час везикулярної фази.
• Фототерапія: Ультрафіолетове лікування кистей і стоп є усталеним варіантом для захворювання, що постійно рецидивує.
• Системне лікування: Резервується для тяжкого або інвалідизуючого захворювання і підбирається дерматологом. Короткі курси пероральних кортикостероїдів іноді застосовують при тяжкому загостренні, але це не є довгостроковою стратегією.
• Лікування тригера: Усунення грибкової інфекції або уникнення алергену, виявленого за допомогою аплікаційного тестування, більше впливає на рецидиви, ніж будь-яке місцеве лікування.

Профілактика: зменшення рецидивів

• Захищайте руки від вологих робіт: Бавовняні підкладки під водонепроникними рукавичками та обмеження часу носіння рукавичок, оскільки сама оклюзія провокує загострення.
• Використовуйте замінник мила і теплу, а не гарячу воду.
• Часто зволожуйте шкіру, зокрема в періоди, коли вона виглядає нормальною.
• Уникайте відомих алергенів після їх виявлення під час аплікаційного тестування; письмовий перелік того, чого слід уникати, корисніший за загальну вказівку.
• Негайно лікуйте мікоз стоп і тримайте стопи сухими.
• Не здирайте і не відшаровуйтe вільну шкіру; натомість обрізайте її чистими ножицями.

Дисгідротична екзема є рецидивним станом, а не тим, що повністю виліковується, але більшість людей можуть зменшити як частоту, так і тяжкість епізодів завдяки регулярному догляду за бар’єром, своєчасному лікуванню загострень і усуненню виявленого тригера.

Зображення: Eugene Alvin Villar (seav), CC BY-SA 4.0, via Wikimedia Commons.