Гемангіома (МКХ-10: D18) 💚

Гемангіома (Ангіома, Судинний Невус)

Гемангіома — це доброякісне утворення, що складається з дрібних кровоносних судин, зазвичай капілярів, і проявляється як плоске або злегка підвищене червоне ураження. Під цією назвою об’єднано кілька різних станів, і вони поводяться по-різному, тож їх варто розрізняти.

Інфантильна гемангіома є найпоширенішою. Вона зазвичай не повністю сформована при народженні: з’являється протягом перших тижнів життя, росте у фазі проліферації впродовж наступних місяців, а потім спонтанно інволюціонує протягом років. Вроджена гемангіома присутня і повністю сформована при народженні та є біологічно іншим ураженням із власним перебігом. Судинна мальформація — наприклад, винна пляма — взагалі не є гемангіомою: це мальформована судинна мережа, наявна від народження, яка росте разом із дитиною і не інволюціює. Ураження, що з’являються в дорослому віці, такі як вишневі ангіоми, знову є окремими.

Множинні ураження можуть виникати, а поширені множинні форми називають гемангіоматозом. Інфантильні гемангіоми частіше трапляються у дівчаток.

Фактори Ризику

Точна причина появи гемангіом досі не встановлена, але є кілька факторів, які можуть підвищувати ймовірність їх виникнення. Ці фактори впливають на формування гемангіом і їхній ріст:

• Для вроджених гемангіом:
  • Жіноча стать: У дівчаток вроджені гемангіоми зустрічаються частіше.
  • Передчасні пологи: Недоношені діти мають підвищений ризик розвитку вроджених гемангіом.
  • Вірусні інфекції та інтоксикації матері: Вплив деяких вірусів або токсичних речовин під час вагітності може сприяти появі вроджених гемангіом.
  • Вік матері понад 40 років: Старший вік матері може збільшувати ризик формування гемангіом у дитини.
  • Внутрішньоутробна гіпоксія: Недостатнє надходження кисню під час розвитку плоду підвищує ймовірність появи гемангіом.
  • Багатоплідна вагітність: Вагітність двійнятами або більше пов’язана з частішою появою гемангіом.
  • Генетичні фактори: Сімейна історія та спадкова схильність можуть впливати на формування вроджених гемангіом.
• Для набутих гемангіом:
  • Патології судинної стінки: Аномалії в будові стінок кровоносних судин можуть сприяти розвитку гемангіом.
  • Порушення функції печінки: Знижена робота печінки підвищує ймовірність появи гемангіом.
  • Ендокринні розлади: Гормональні порушення та хвороби ендокринної системи пов’язані з підвищеним ризиком гемангіом.
  • Порушення обміну речовин: Метаболічні розлади можуть сприяти розвитку цих утворень.
  • Екологічні фактори: Вплив токсинів або забруднень навколишнього середовища може провокувати формування гемангіом.
  • Генетична схильність: Наявність гемангіом або інших судинних аномалій у родині може підвищувати ризик їх появи.

Діагностика

Типову інфантильну гемангіому діагностують клінічно, шляхом огляду та дерматоскопії. Біопсія і лабораторні дослідження не є частиною рутинного обстеження. Візуалізація — ультразвукове дослідження або MRI — показана лише у випадках, коли діагноз справді неясний або коли потрібно оцінити поширеність ураження та будь-які супутні аномалії.

Ураження, які є глибокими, займають великі ділянки або прилягають до життєво важливих органів і судинних структур, є показанням до такої візуалізації. Велике або сегментарне ураження може потребувати спільної оцінки кількома спеціалістами, щоб встановити його поширеність і виявити будь-які супутні аномалії.

Симптоми

Гемангіоми можуть виглядати по-різному, залежно від того, чи вони вроджені, чи набуті.

Вроджені гемангіоми: Вони можуть мати різну форму — овальну, асиметричну або великі масиви, що займають кілька анатомічних зон. Поверхня може бути гладкою, особливо у плоских форм, або трохи горбистою — це характерно для більш помітних утворень, які виступають над шкірою. Колір варіюється від рожевого до яскраво-червоного, малинового, багряного або навіть синюватого відтінку. Зазвичай колір однорідний, хоча іноді може бути плямистим або різнокольоровим. Вроджені гемангіоми зазвичай не впливають на ріст волосся, хоча іноді в центрі можуть з’являтися кілька товстих або пухнастих волосинок.

Розмір таких утворень дуже різний — від маленьких, кілька міліметрів у діаметрі, до великих, що займають кілька зон тіла (іноді 20-30 см). На дотик вони зазвичай м’якіші і ніжніші за навколишню шкіру. При натисканні гемангіома може тимчасово бліднути. Зазвичай такі утворення не викликають болю чи свербежу. Найчастіше вроджені гемангіоми з’являються на голові, обличчі та шиї, але можуть бути й в інших місцях.

Набуті гемангіоми: Зазвичай це невеликі, напівкруглі вузлики, іноді на тонкій ніжці, симетричні і трохи виступають над шкірою. Поверхня може трохи відрізнятися від звичайної шкіри — бути гладкою або навіть блискучою. Колір переважно яскраво-червоний, але іноді бувають й інші відтінки червоного. Як і вроджені, ці гемангіоми не впливають на ріст волосся. Зазвичай їх розмір невеликий — до 5-7 мм у діаметрі, хоча іноді можуть з’являтися більші вузлики. Найчастіше такі утворення з’являються на тулубі або верхніх кінцівках, але можуть з’являтися і в інших місцях.

Дерматоскопічна картина

При дерматоскопії зазвичай помітні такі ознаки гемангіом:

• Еластичність і наповненість: Утворення еластичне, може змінювати розмір при натисканні, тимчасово блідне.
• Дрібні судинні порожнини: Багато маленьких червоних ділянок, розділених тонкими синюватими перегородками.
• Великі венозні порожнини: Наявність великих синьо-фіолетових ділянок свідчить про глибоке розташування гемангіоми з залученням венозних судин.
• Тромбовані лакуни: При пошкодженні гемангіоми можуть з’являтися синьо-чорні або чорвоно-чорні ділянки з жовтуватою облямівкою — це ознаки тромбозу (зсідання крові) у судинних просторах.

Відмінність від інших захворювань

Гемангіоми слід відрізняти від інших утворень і захворювань, зокрема:

• Різних типів гемангіом (вроджених, набутих, глибоких, поверхневих тощо)
• Піогенний гранульом
• Синій невус (особливо глибокі венозні гемангіоми)
• Ангіосаркома
• Саркома Капоші
• Мікоз фунгоїдес (Т-клітинна лімфома шкіри)

Ризики

Гемангіоми — це доброякісні утворення, які зазвичай не перероджуються в злоякісні. Однак слід звернути увагу на зміни в їхньому вигляді або появу нових симптомів, таких як біль чи свербіж — це може свідчити про можливі ускладнення.

Великі гемангіоми можуть сильно кровоточити при пошкодженні. Крім того, вони можуть виразкуватися і інфікуватися, якщо піддаються постійному травмуванню.

Деякі інфантильні гемангіоми потребують невідкладної оцінки фахівцем, а не спостережливого вичікування, через їхнє розташування або поведінку:

Ураження, яке швидко проліферує, або те, що заважає годуванню, диханню чи зору, слід оцінити без зволікання.

Як діяти

Лікування гемангіом залежить від їх розміру, розташування та типу (вроджені чи набуті). У випадку великих вроджених гемангіом рішення про лікування має ухвалювати команда фахівців, зокрема педіатри, дерматологи та хірурги, серед інших. Час початку лікування визначається індивідуально, враховуючи вплив утворення на важливі функції організму та наявність супутніх проблем зі здоров’ям.

Ураження, яке ви ще не показували лікарю, — це інша ситуація, ніж те, яке клініцист уже ідентифікував. Спостереження починають після оцінки, а не навпаки: судинне ураження, яке не було оглянуте, слід показати дерматологу, оскільки не кожне червоне ураження є гемангіомою. Коли невелике ураження вже оцінене і залишається стабільним, лікування не потрібне, і спостерігати за ним між оглядами є доцільно. Зверніться раніше, якщо його травмовано, воно змінюється на вигляд, виразкується або з’являються нові симптоми.

Для динамічного спостереження корисно фотографувати гемангіому, щоб відстежувати будь-які зміни з часом. Те, як часто людину з множинними ураженнями шкіри потрібно оглядати, залежить від цих уражень, а не від сезону. Карта новоутворень на шкірі допоможе краще контролювати стан і вчасно помітити нові або змінені утворення.

Лікування

Більшість неускладнених інфантильних гемангіом не потребують жодного лікування. Вони інволюціонують самостійно, і спостереження — з фотографіями для відстеження перебігу — є належним підходом. Лазер, кріотерапія, електрокоагуляція та хірургічне втручання не є рутинними методами лікування для них.

Коли лікування потрібне, спочатку застосовують медикаментозне:

• Пероральний пропранолол: Препарат першої лінії для дитячих гемангіом високого ризику — через їхнє розташування, розмір, виразкування або загрозу функції. Його призначає і контролює фахівець.
• Місцевий тимолол: Варіант для окремих невеликих поверхневих уражень.

Лазер має місце при залишкових змінах після інволюції, таких як стійкі поверхневі судини, а хірургічне втручання — для ураження, яке небезпечно кровоточить, або коли залишилася тканина, що потребує реконструкції. Дози та вибір препарату визначає лікар, який проводить лікування.

Деякі ураження потребують поетапного лікування або тривалого спостереження.

Профілактика

Щоб знизити ризик появи гемангіом, важливо дотримуватися правильного догляду під час вагітності: уникати стресів, не приймати шкідливі ліки та своєчасно лікувати інфекції. Для запобігання появі нових утворень або ускладнень рекомендується:

• Уникати хронічних травм шкіри.
• Дотримуватися заходів безпеки при роботі з речовинами, які можуть пошкоджувати шкіру.
• Своєчасно лікувати супутні захворювання.
• Підтримувати особисту гігієну і уважно стежити за змінами на шкірі.

Регулярний огляд гемангіом, своєчасне звернення до лікаря при будь-яких змінах і видалення потенційно небезпечних утворень — важливі кроки для збереження здоров’я шкіри.